Profjur

Профспілка журналістів і працівників ЗМІ

Профспілка журналістів і працівників ЗМІ (повна назва — Міжрегіональна громадська організація «Профспілка журналістів і працівників засобів масової інформації», скорочено — МГО «ПЖ»; рос. Профсоюз журналистов и работников СМИ) — незалежне міжрегіональне об’єднання журналістів і фрілансерів Росії, створене в 2016 році як реакція на напад на автобус із журналістами й правозахисниками на кордоні Чечні та Інгушетії. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, організацію ліквідували за рішенням суду.

Напад, що дав початок організації

9 березня 2016 року на кордоні між Чечнею та Інгушетією невідомі в масках зупинили автобус, у якому їхали близько 20 журналістів і правозахисників з Росії, Швеції та Норвегії — поїздку організували на запрошення «Комітету проти катувань». Нападники витягли частину пасажирів з автобуса, побили водія й пасажирів, відібрали техніку, а сам автомобіль спалили. Постраждали кореспондент «Медіазони» Єгор Сковорода, кореспондентка The New Times Александрина Єлагіна, фрилансери-фотографи Антон Прусаков і Михайло Солунін, кореспондентка шведського радіо Sveriges Radio Марія Перссон Лефґрен і журналіст норвезького видання Fagbladet Ойстейн Віндстад. Деякі з постраждалих отримали серйозні травми, а також психологічні наслідки та посттравматичний розлад. Того ж дня невідомі озброєні люди в камуфляжі напали на офіс «Комітету проти катувань» в Інгушетії.

Оскільки офіційні структури — насамперед провладний Союз журналістів Росії — не поспішали захищати постраждалих і публічно порушувати незручні теми, група колег вирішила створити незалежну профспілку.

Заснування та реєстрація

Установчі збори відбулися 20 березня 2016 року в бібліотеці імені Некрасова в Москві: учасники ухвалили статут і сформували тимчасове профспілкове бюро. Серед ініціаторів були журналісти «Медіазони», зокрема головний редактор Сергій Смирнов, а також Максим Шевченко, Катерина Вінокурова (Znak.com), Павло Нікулін («Такі справи»), Максим Солопов і Євген Фельдман («Нова газета»).

Міністерство юстиції Росії офіційно зареєструвало організацію в листопаді 2017 року. Своєю метою профспілка визначила захист професійних, соціально-економічних і трудових прав журналістів, а також просвітницьку діяльність у сфері медіа.

Масштаб і структура

Навесні 2020 року профспілка налічувала понад 600 активних членів, переважно працівників незалежних ЗМІ приблизно з 40 регіонів Росії. Організація мала 11 самостійних регіональних відділень — у Москві, Санкт-Петербурзі, Хабаровському краї, Псковській, Нижегородській, Саратовській, Томській і Тюменській областях, а також у республіках Комі, Башкортостан і Хакасія.

Керівництво здійснювали співголови, обрані на з’їзді. З 2020 року цю посаду обіймали журналістка Софія Русова та журналіст і ЛГБТ-активіст Ігор Ясін. Усі важливі рішення ухвалювались на відкритому для всіх членів з’їзді, а будь-який учасник міг ініціювати робочу групу з конкретної проблеми — це надавало структурі демократичний, горизонтальний характер.

Міжнародне визнання

Влітку 2019 року профспілка стала членом Європейської федерації журналістів (EFJ), спочатку представляючи Росію поряд із провладним Союзом журналістів Росії. У травні 2021 року Союз журналістів Росії вийшов з EFJ, і профспілка залишилася єдиним представником російської журналістської спільноти в цій міжнародній організації.

У Росії профспілка тісно співпрацювала з Центром захисту прав ЗМІ, Центром соціально-трудових прав та Конфедерацією праці Росії.

Основні кампанії

За роки роботи профспілка провела десятки кампаній на захист колег і допомогла врегулювати низку трудових спорів:

Збір коштів для водія Башира Плієва, чий автобус спалили під час нападу 2016 року — кампанія «Зберемо автобус».
Кампанія #ВідчеписьВідАлі на захист журналіста «Нової газети» Алі Феруза, якому загрожувала депортація в Узбекистан; депортацію вдалося зупинити.
Бойкот депутата Леоніда Слуцького після звинувачень кількох журналісток у сексуальних домаганнях — включно зі зверненням до ПАРЄ, яка зрештою не обрала його віцепрезидентом.
Кампанія на підтримку псковської журналістки Світлани Прокоп’євої, звинуваченої у «виправданні тероризму»: петицію на її захист підписали понад 150 тисяч людей.
Мітинг на підтримку журналіста «Медузи» Івана Голунова влітку 2019 року, який зібрав від двох до чотирьох тисяч учасників.
Відкритий лист на захист журналіста Івана Сафронова, підписаний понад 600 російськими журналістами.
Звернення у зв’язку із самоспаленням журналістки Ірини Славіної з вимогою розслідувати обставини, що довели її до цього кроку.

Профспілка також регулярно фіксувала незаконні затримання журналістів на мітингах, надавала правову допомогу під час звільнень, обшуків і затримань та вирішувала трудові конфлікти — наприклад, домоглася перегляду графіка й зарплати для співробітниці телеканалу «Дощ» Олени Корольової.

Тиск і ліквідація

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну тиск на організацію різко посилився. У травні 2022 року прокуратура розпочала перевірку профспілки, вимагаючи документи про фінансування. У серпні 2022 року Таганський суд Москви оштрафував організацію на 500 тисяч рублів за статтею про «дискредитацію» збройних сил РФ — приводом стали публікації на сайті організації та пов’язаного з нею видання «Псковская губерния».

11 липня 2022 року прокуратура Москви подала до Мосміськсуду позов про ліквідацію профспілки, а 4 липня суд попередньо призупинив її діяльність. Позов містив звинувачення в поширенні «недостовірних відомостей» про війну, організації несанкціонованих публічних заходів на підтримку переслідуваних журналістів і зборі пожертв на підтримку видань, визнаних «іноземними агентами».

14 вересня 2022 року Московський міський суд ухвалив рішення про ліквідацію організації. Адвокат профспілки Максим Крупський назвав аргументацію позову непослідовною і такою, що фактично прирівнює захист прав переслідуваних журналістів до правопорушення. Бюро профспілки назвало рішення суду «нікчемним із простої людської точки зору». За словами співголови Софії Русової, реальний тиск на організацію посилився саме після того, як вона залишилася єдиним представником Росії в Європейській федерації журналістів, а серед понад 15 членів профспілки на момент ліквідації вже мали статус «іноземного агента».

Значення організації

Попри відносно невеликий масштаб і суперечливі оцінки в журналістській спільноті — від скепсису щодо життєздатності незалежної профспілки в Росії до визнання її єдиною реальною альтернативою провладним структурам — «Профспілка журналістів і працівників ЗМІ» протягом шести років залишалася одним із небагатьох незалежних інститутів колективного захисту журналістів у Росії. Її ліквідація у вересні 2022 року стала частиною ширшої кампанії російської влади проти незалежних медіа та громадянських об’єднань на тлі війни проти України.